+380 44 291-61-31

Консультація для дорослих

+380 93 530-46-59

Госпіталізація для дітей

+380 44 291-61-60

Консультація для дітей

вул. Братиславська, 5а, м. Київ

Ми знаходимось тут

Легенева гіпертензія

Легенева гіпертензія

Первинна легенева гіпертензія — це рідкісне захворювання, при якому артеріальний тиск у судинах легень підвищується без видимої причини. За міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) це захворювання має код I27.0.

Легенева гіпертензія — це стан, коли кровоносні судини в легенях звужуються, блокуються або руйнуються. Це ускладнює рух крові через легені, підвищує тиск у легеневих артеріях та змушує серце працювати набагато важче для перекачування крові.

Ідіопатична легенева гіпертензія означає, що лікарі не можуть знайти конкретну причину захворювання. Понад 50% випадків легеневої артеріальної гіпертензії у світі не мають відомої причини.

Онлайн запис

Класифікація та типи

Розділяють легеневу гіпертензію на пʼять основних груп залежно від причини виникнення:

  1. Група 1

    Легенева артеріальна гіпертензія (саме первинна форма)

  2. Група 2

    Викликана хворобами лівих відділів серця

  3. Група 3

    Спричинена захворюваннями легень або нестачею кисню

  4. Група 4

    Через закупорку легеневих артерій тромбами

  5. Група 5

    З невідомими або множинними причинами

Симптоми первинної легеневої гіпертензії

Симптоми легеневої гіпертензії розвиваються поступово і можуть залишатися непомітними протягом місяців або навіть років (1).

Ранні прояви захворювання. Найпершим симптомом легеневої гіпертензії є задишка під час повсякденної діяльності — підйому сходами, походів за покупками або фізичних вправ (2). Людина може списувати це на втому, неспортивність або старіння, не підозрюючи про серйозну проблему зі здоровʼям.

Прогресування симптомів. Із розвитком легеневої гіпертензії задишка стає постійним супутником навіть у стані спокою (2). До пізніших симптомів належать синюшність шкіри або губ, особливо помітна на кінчиках пальців (1,2). Це відбувається через недостатнє збагачення крові киснем. Залежно від природного кольору шкіри ці зміни можуть бути більш або менш помітними (1).

Біль або тиск у грудях (1,3,4). Люди скаржаться на запаморочення, що може призводити до непритомності, особливо при різких рухах або зміні положення тіла (1,2,3,4). Серцебиття стає швидким і відчутним, пацієнти описують його як «стукіт» або «тремтіння» в грудях (1,4).

Загальні прояви хвороби

  • Постійна втома. Організм витрачає величезну кількість енергії на боротьбу з нестачею кисню, тому навіть після тривалого відпочинку сили не відновлюються повністю.
  • Набряки рук, ніг та живота свідчать про те, що серце не справляється зі своїми функціями. Спочатку вони можуть бути ледь помітними, особливо ввечері, але поступово стають постійними та вираженими.
  • Деякі пацієнти відзначають зниження апетиту та нудоту.
  • Може зʼявитися сухий кашель або кашель з домішками крові, хрипи при диханні, а також охриплість голосу.
  • Іноді виникає біль у верхній правій частині живота через збільшення печінки.

Причини та механізм розвитку первинної легеневої гіпертензії

Легенева гіпертензія виникає через зміни в клітинах, які вистилають артерії легень. Ці зміни роблять стінки артерій вузькими, жорсткими, набряклими та товстими, що значно ускладнює проходження крові через легені (1). Причина таких змін не завжди зрозуміла, але певні захворювання можуть пошкоджувати, змінювати або блокувати кровоносні судини легеневих артерій.

Первинна легенева артеріальна гіпертензія (Група 1)

Ідіопатична легенева гіпертензія виникає без видимих причин (1), може вразити будь-кого, незалежно від віку чи способу життя.

Спадкова легенева гіпертензія передається через сімʼї внаслідок генетичних мутацій (1). Якщо у ваших близьких родичів було це захворювання, ризик його розвитку зростає в декілька разів.

Деякі ліки та наркотичні речовини можуть спричинити розвиток легеневої гіпертензії. До них належать дієтичні препарати типу «фен-фен», які можуть викликати захворювання навіть через роки після припинення вживання, а також метамфетамін та інші заборонені стимулятори (2).

Вроджені вади серця створюють додаткове навантаження на легеневі судини. Інші причини включають хвороби накопичення глікогену, шистосомоз, легеневий капілярний гемангіоматоз та легеневу вено-оклюзивну хворобу.

Аутоімунні захворювання, такі як склеродермія та червоний вовчак, можуть атакувати кровоносні судини легень. Хвороби печінки, включаючи цироз, також створюють умови для розвитку легеневої гіпертензії через порушення нормальної циркуляції крові.

ВІЛ-інфекція може пошкоджувати легеневі судини навіть при успішному лікуванні основного захворювання. Портальна гіпертензія, повʼязана з тяжкими захворюваннями печінки, також збільшує ризик розвитку легеневої гіпертензії.

Захворювання лівих відділів серця (Група 2)

Це найпоширеніша форма легеневої гіпертензії (1). Оскільки ліві та праві відділи серця працюють разом, проблеми з лівими відділами серця створюють ланцюгову реакцію, що впливає на весь орган та легеневі артерії.

Лівошлункова серцева недостатність означає, що ліві відділи серця не можуть ефективно перекачувати кров у велике коло кровообігу і не можуть забезпечити достатній кровотік для потреб організму. Лівий шлуночок може мати гіпертрофію (збільшення) або порушену скоротливу функцію через тромбози чи ішемію, через що недостатньо кисневої крові досягає органів та тканин організму. З часом це призводить до правошлуночкової недостатності та інших ускладнень.

Хвороба аортального клапана впливає на зʼєднання між лівим шлуночком та аортою — найбільшою судиною організму. Клапан може бути негерметичним (регургітація) або звуженим (стеноз). Ендокардит та інші проблеми також можуть пошкодити аортальний клапан.

Хвороба мітрального клапана порушує кровотік між лівим передсердям та лівим шлуночком. Клапан може стати надто розтяжним (пролапс) або надто вузьким. З часом це перенавантажує та пошкоджує серце.

Гіпертрофія лівого шлуночка — це потовщення мʼязових стінок лівого шлуночка, що робить серце менш ефективним у перекачуванні крові. Зазвичай це спричинено тривалою гіпертензією або іншими серцевими проблемами, такими як аритмії.

Інфаркт міокарда та кардіоміопатії також можуть викликати гостру лівошлуночкову недостатність. Інфаркт міокарда призводить до некрозу частини серцевого мʼяза, що порушує його скоротливу функцію. Дилатаційна кардіоміопатія характеризується розширенням порожнин серця та зниженням його скоротливої здатності, що може проявлятися як набряк легень при гострому перебігу.

Захворювання легень та нестача кисню (Група 3)

Хронічна обструктивна хвороба легень включає хронічний бронхіт та емфізему, що ускладнює дихання. Інтерстиціальні захворювання легень спричиняють фіброз або утворення рубцевої тканини в легенях, що призводить до проблем з диханням та кашлю.

Обструктивне апное сну призводить до повторних блокувань дихальних шляхів під час сну, внаслідок чого менше кисню досягає органів. Деякі люди з хворобами лівих відділів серця також мають захворювання легень або нестачу кисню.

Закупорки в легенях (Група 4)

Ця форма легеневої гіпертензії зазвичай спричинена хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (ХТЕЛГ). ХТЕЛГ — це стан, що включає тромби та утворення рубців в артеріях легень.

Легенева емболія — це тромб, який потрапляє з іншої частини тіла та застряє в кровоносній судині легень. Хоча такі тромби часто піддаються лікуванню, вони можуть залишати рубцеву тканину, що ускладнює кровотік через легеневі артерії та підвищує тиск у них.

Інші порушення (Група 5)

Багато інших станів спричиняють легеневу гіпертензію, тобто люди з такими захворюваннями мають вищий ризик розвитку цієї патології:

  • Хвороба Гоше — метаболічне порушення, що впливає на органи та кістки. Хвороби нирок порушують нормальну функцію цих органів та можуть впливати на кровообіг.
  • Гістіоцитоз з клітин Лангерганса у дорослих спричиняє утворення рубців та кіст у легенях. Саркоїдоз — це запальне захворювання, яке зазвичай вражає легені та лімфатичні вузли.
  • Хвороби щитовидної залози порушують вироблення гормонів, що може вплинути на серцево-судинну систему.
  • Пухлини, злоякісні чи доброякісні, можуть здавлювати кровоносні судини в легенях та порушувати нормальний кровотік.

Діагностика первинної легеневої гіпертензії

Діагностика легеневої гіпертензії може бути складною, оскільки багато ознак цього захворювання схожі на прояви інших станів (2). Для встановлення точного діагнозу лікар спочатку збирає детальну медичну історію та проводить фізичне обстеження, а потім призначає спеціальні тести.

Під час фізичного огляду лікар шукає ознаки, які можуть вказувати на легеневу гіпертензію. Він перевіряє рівень кисню в крові за допомогою пульсоксиметра — невеликого приладу, який кріпиться на палець (1,2). Знижений рівень кисню може свідчити про проблеми з легенями або серцем.

Лікар обовʼязково прослухає серце стетоскопом, щоб виявити зміни в його роботі, прискорений або нерегулярний ритм, а також нові шуми (1,2). Прослуховування легень допомагає знайти звуки, які можуть вказувати на серцеву недостатність або інтерстиціальні захворювання легень.

Огляд включає перевірку розміру вен на шиї — їх збільшення може свідчити про правошлуночкову недостатність (2). Лікар також перевіряє печінку, щоб визначити, чи не збільшена вона понад норму, та шукає набряки в животі та ногах, які можуть бути спричинені накопиченням рідини (1,2).

Спеціальні діагностичні тести

Для підтвердження діагнозу легеневої гіпертензії використовують тести, які вимірюють тиск у легеневих артеріях. Нормальний тиск у легеневих артеріях становить 11–20 мм ртутного стовпа. Якщо тиск перевищує 25 мм рт. ст. при катетеризації серця або 35–40 мм рт. ст. при ехокардіографії, це вказує на легеневу гіпертензію (1).

Основні методи вимірювання тиску

Катетеризація правих відділів серця — це точний метод діагностики легеневої гіпертензії. Тонкий катетер вводять через судину та проводять до легеневих артерій для безпосереднього вимірювання тиску. Цей тест також показує, скільки крові серце може перекачати за хвилину (2).

Доплерівська ехокардіографія використовує звукові хвилі для оцінки роботи правого шлуночка та вимірювання кровотоку через серцеві клапани. Це дозволяє розрахувати систолічний тиск у легеневій артерії без інвазивного втручання (2).

Додаткові діагностичні методи

Аналізи крові допомагають виявити тромбоутворення, ознаки перенавантаження серця, анемію та оцінити функцію органів. Проводять повний аналіз крові, що включає аналіз на д-димер (показує наявність тромбоутворення) та коагулограму, а також комплексну метаболічну панель для перевірки рівня гормонів та виявлення інфекцій (1,2).

Електрокардіограма фіксує зміни в електричній активності серця та допомагає виявити пошкодження певних його частин або перенавантаження. При легеневій гіпертензії серце може перевантажуватися через пошкодження легеневих артерій (1).

Рентген грудної клітки показує розмір та форму серця і навколишніх кровоносних судин, включаючи легеневі артерії. Це допомагає виявити збільшення правого шлуночка або легеневих артерій (1,2).

Компʼютерна томографія грудної клітки виявляє тромби та інші захворювання легень, які можуть спричиняти легеневу гіпертензію або погіршувати її перебіг (2).

МРТ серця створює детальні зображення структури та функціонування серця і навколишніх кровоносних судин, що допомагає оцінити ступінь пошкодження (1).

Спеціалізовані тести

Дослідження сну допомагає виявити апное сну, що може бути причиною легеневої гіпертензії (2).

Вентиляційно-перфузійна сцинтиграфія легень допомагає виявити тромби в легенях та оцінити кровопостачання легеневої тканини (2).

Тест шестихвилинної ходьби показує, скільки фізичного навантаження може витримати пацієнт та як змінюється рівень кисню в крові під час вправ. Результати допомагають визначити, чи є легенева гіпертензія легкою або важкою (2).

Залежно від симптомів та факторів ризику лікар може направити вас до пульмонолога (спеціаліста з легень) або кардіолога (спеціаліста з серця та судин) для подальшого обстеження та лікування (1,2).

Коли необхідне лікування або оперативне втручання

Без лікування захворювання може призвести до смерті (1,2). Хоча повного одужання часто досягти неможливо, сучасні методи лікування дозволяють людям почуватися краще, жити довше та значно покращити якість життя (1).

Наразі тільки два типи легеневої гіпертензії можна лікувати безпосередньо: легенева артеріальна гіпертензія та хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія. Для інших типів лікування зосереджується на управлінні основними медичними станами (2).

Як відбувається лікування первинної легеневої гіпертензії в Інституті Серця

Зміни способу життя

Залежно від причини легеневої гіпертензії лікар може рекомендувати здорові зміни в способі життя. Серцево-здорове харчування включає зменшення споживання солі для зниження артеріального тиску, якщо високі рівні цих показників сприяли розвитку захворювання. Менше солі допомагає контролювати рідину в організмі та може покращити роботу серця (1).

Фізична активність може проводитися під наглядом спеціалістів через програми вправ, такі як легенева реабілітація (1). Це допомагає покращити витривалість та загальний стан здоровʼя, не перенавантажуючи серцево-судинну систему.

Медикаментозна терапія

Лікування легеневої артеріальної гіпертензії:

  • Блокатори кальцієвих каналів допомагають знизити тиск у легеневих артеріях та в усьому організмі. До них належать ніфедипін та дилтіазем (1,2).
  • Легеневі вазодилататори — спеціальні препарати, які допомагають легеневим артеріям розслабитися та краще відкритися. Це покращує кровотік та знижує навантаження на серце (2). До них належать антагоністи рецепторів ендотеліну та інгібітори фосфодіестерази 5 типу (1).
  • Діуретики, або «водогінні таблетки», допомагають організму виводити зайву рідину, зменшуючи навантаження на серце (2).
  • Дигіталіс або дигоксин контролюють швидкість перекачування крові по всьому організму (1).

Лікування тромбоемболічної легеневої гіпертензії:

  • Антикоагулянти, або засоби для розрідження крові, запобігають утворенню тромбів у людей, чия легенева гіпертензія спричинена хронічними тромбами в легенях. Ці препарати також можуть допомогти людям з легеневою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю або іншими факторами ризику утворення тромбів (1,2).
  • Стимулятори розчинної гуанілатциклази можуть допомогти сповільнити прогресування захворювання (2).

Додаткові препарати:

  • Препарати для лікування артеріального тиску, такі як інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, бета-блокатори або блокатори кальцієвих каналів, коли причиною є захворювання лівих відділів серця (1).
  • Залізовмісні препарати для підвищення рівня заліза в крові та покращення анемії (1).
  • Киснева терапія — якщо рівень кисню в крові знижений (1,2).

Можливі хірургічні методи

Малоінвазивні процедури:

  • Балонна передсердна септостомія зменшує тиск у правих відділах серця та покращує викид лівого серця і оксигенацію крові. Під час цієї процедури створюють невеликий отвір у стінці між правим та лівим передсердям, щоб дозволити крові текти з правого в ліве передсердя (1,2).
  • Балонна легенева ангіопластика знижує тиск у легеневій артерії та покращує роботу серця у людей, які не можуть перенести легеневу ендартеректомію. Під час цієї катетерної процедури використовують балон для розширення легеневої артерії (1,2).

Хірургічні операції:

  • Легенева ендартеректомія — операція з видалення тромбів зсередини кровоносних судин легень. Наразі це єдиний можливий спосіб повного одужання від легеневої гіпертензії, але він підходить тільки для людей з хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (1,2).
  • Операція на серцевих клапанах може бути необхідна, якщо захворювання клапанів є причиною легеневої гіпертензії (1,2).
  • Трансплантація легень є останнім засобом для деяких людей з важкою легеневою гіпертензією (2). Цю процедуру розглядають тільки тоді, коли всі інші методи лікування виявилися неефективними, а стан пацієнта продовжує погіршуватися. Балонна передсердна септостомія іноді використовується як «міст», який допомагає підтримати стабільний стан під час очікування трансплантації легень (2).

Лікування супутніх станів. Лікар може рекомендувати ліки або процедури для лікування стану, який спричиняє легеневу гіпертензію. Це може включати переливання крові або гідроксисечовину для лікування серпоподібноклітинної анемії (1). План лікування завжди підбирається індивідуально залежно від типу легеневої гіпертензії та супутніх захворювань.

“Кожен випадок легеневої гіпертензії потребує командної роботи: кардіолога, пульмонолога та кардіохірурга. Рання діагностика дає пацієнтові роки повноцінного життя.”

Тодуров Борис Михайлович

Генеральний директор ДНП «Інститут серця МОЗ України»

Тодуров Борис Михайлович

Первинна легенева гіпертензія — прогноз та тривалість життя

Прогноз для людей з легеневою гіпертензією залежить від кількох ключових факторів: причини захворювання, того, наскільки рано його діагностували, тяжкості симптомів та наявності супутніх медичних станів (2). Кожна людина має індивідуальний прогноз, тому важливо обговорити з лікарем конкретні очікування та способи управління станом.

Більшість випадків легеневої гіпертензії не піддаються повному одужанню (2). Однак хірургічне втручання може повністю вилікувати деяких людей з хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією. Легенева ендартеректомія залишається єдиним методом, який може забезпечити повне одужання від цього типу захворювання.

Список використаних джерел

  1. Mayo Foundation for Medical Education and Research (MFMER). Pulmonary hypertension https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/pulmonary-hypertension/symptoms-causes/syc-20350697
  2. Cleveland Clinic. Pulmonary Hypertension (PH) https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/6530-pulmonary-hypertension-ph
  3. National Heart, Lung, and Blood Institute. Pulmonary Hypertension https://www.nhlbi.nih.gov/health/pulmonary-hypertension
  4. National Library of Medicine. Pulmonary Hypertension https://medlineplus.gov/pulmonaryhypertension.html