Непряма радіонуклідна цистографія  (НРЦГ) – це методика визначення активних і пасивних міхурово-сечовідних рефлюксів (МСР) сцинтиграфічним методом на гамма-камері з використанням нефротропних радіофармпрепаратів (НРФП).Основними завданнями НРЦГ є діагностика МСР та динамічне спостереження за дітьми з діагностованим рефлюксом.Найбільш прийнятні НРФП – ^99mTc-MAГ3, ^99mTc-ЕС або ^99mTc-ДТПА. Процедура здійснюється відповідно з протоколом A.Bockisch і R.Piepenburg. Згідно протоколу використовують вищезгадані НРФП активністю не менш ніж 1,5МБк/кг маси тіла. Спочатку проводять динамічну сцинтиграфію для визначення функціонального стану нирок. Після завершення динамічного дослідження пацієнта інструктують не випорожняти сечовий міхур максимально тривалий час. Далі проводять активну гідратацію пацієнта (0,5-1 л рідини) і пацієнт не випорожнює сечовий міхур до наставання позивів до сечовипускання. З настанням таких позивів пацієнта розміщують на спеціальному стільці з сечоприймальником спиною до детектора гамма-камери. Далі починається запис двохсекундних зображень сечових шляхів протягом 240с. Через 30-45с пацієнту пропонують випорожняти сечовий міхур. Після запису інформації здійснюють її комп’ ютерну обробку для визначення МСР.

Переваги НРЦГ перед рентгенологічним методом дослідження:
1. Можливість проводити динамічні спостереження завдяки малому променевому навантаженню.
2. Висока діагностичная значимість у виявленні пасивних і транзиторних МСР.
3. Можливість об’єктивної оцінки функції нирок.
4. Відсутність необхідності катетеризації сечового міхура.

МСР є однією з основних проблем урології дитячого віку, яка пов’язана із особливостями клінічних проявів захворювання, недостатнім обстеженням дітей та недостатньою настороженістю лікарів до цієї патології. Виникає МСР в результаті недостатності замикального механізму сечовідно-міхурового сегменту або окремих його складових.МСР може бути вродженим і набутим. Вродженими факторами МСР є недостатність отвору сечоводу, різні форми його ектопії, скорочення внутрішньоміхурового відрізку сечоводу, пряме проходження через стінку сечового міхура, гіпоплазія сечоміхурового трикутника, порушення прохідності міхурово-уретрального сегменту, передньої частини сечовипускного каналу і гіпоплазія нижнього відділу сечоводу.

Рис. Рефлюкс

До набутих факторів розвитку МСР відносяться запальні захворювання органів сечової системи – уретрит, цистит і пієлонефрит. До приєднання сечової інфекції організм хворого перешкоджає ретроградному закиду сечі в сечоводи.

МСР може бути активним (виникає під час випорожнення сечового міхура) і пасивним (виникає в стані спокою сечового міхура). За клінічними ознаками розрізняють активний, транзиторний і постійний МСР. У 95% дітей з МСР діагностується хронічний пієлонефрит. В основному діагностується однобічний МСР, однак, у половини дітей він може бути двобічним з різним ступенем асиметрії.