Хочу подякувати долі за те, що звела мене з видатним Лікарем, патріотом і просто чудовою людиною – Борисом Михайловичем Тодуровим – Лікарем, який тримає серце в долонях. Буквально. Без перебільшення. Звела так випадково…що мені здається, що ця випадковість була спланована моїм Ангелом – охоронцем як мінімум…….. про максимум я боюсь і не смію навіть говорити. Щоб було зрозуміло – дуже коротко: після пораненя мене привезли в Київ, Центральний військовий госпіталь. І туди ж в нашу торакальну хірургію викликали Бориса Михайловича на термінову консультацію до іншого пораненого. Після консультації, виходячи і ВИПАДКОВО проходячи мимо мого ліжка  чомусь ВИПАДКОВО зупинився і запитав у нашого завідуючого відділенням про мій діагноз. Вислухавши, сказав: “Він у вас помре. Помре скоро. І не від осколків, які ви витягаєте. Віддайте його нам – у нього великі проблеми з серцем. Так я потрапив на моє щастя в клініку до Бориса Михайловича. Описувати саму клініку я не буду…скажу просто -САМА КРАЩА В УКРАЇНІ. Персонал, фахівці- слів не має-СПРАВДІ КРАЩІ. І після двох операцій і лікування (на жаль, дуже довгого…) я повернувся в стрій. І не я один такий. Борис Михайлович виявляється ще і лікар-волонтер. Сам (за свій кошт) приїздить в наші евакогоспіталя в АТО і оперує або на місці або забирає складних поранених до себе в клініку Інститут Серця.

На фото з нами ще один чудовий Лікар – Віка Василівна Студнікова, на мою думку, один з кращих фахівців…хоча повторюсь-в Інституті Серця ВСІ КРАЩІ. От Віка Василівна і лікувала мене на протязі довгих місяців уже після оперативних втручань. І я впевнений…що в моє серце вона поклала частинку своєї душі…..

Сказати просто дякую…… це дуже мало….немає такого слова, щоб виразити подяку за вдруге подароване життя. Скажу інакше- як би не ви…я б уже давно не був живий. І я це добре розумію.

Я вдячний вам на все моє життя і…..я вас люблю!

(от десь так….хоч і коряво написано…. )

06-06-2016

Миколай Шваля