Методика виявлення злоякісних новоутворень із використанням радіофармпрепаратів (РФП), які здатні специфічно накопичуватись в тканинах зі зміненою метаболічною активністю.

Задачі дослідження:

1. Визначення наявності або відсутності вогнищ підвищеної фіксації РФП, тропного до певного злоякісного новоутворення.
2. У випадку виявлення таких ділянок, визначення їх анатомо-топографічної локалізації, а також інтенсивності метаболічних процесів в цих ділянках.

В нормі кожний туморотропний РФП має певну нормальну фізіологічну фіксацію в органах і тканинах, а саме:

• 99mTc-MIBI – міокард (переважно лівого шлуночка), печінка та елементи гепатобіліарної системи, селезінка, кишківник.
• 99mTc(V)DMSA –нирки, слизова оболонка носоглотки, серце та магістральні судини (за рахунок пула крові).
  99mTc-Tectrotyd – печінка, селезінка, нирки, щитоподібна залоза.

Вибір РФП обумовлюється його фармакокінетичними особливостями і залежить від типу новоутворення та його локалізації.

Так, 99mTc-MIBI ефективний при діагностиці злоякісних новоутворень головного мозку, молочних залоз, легень, щитоподібної залози. Акумуляція цього РФП відбувається за рахунок цитозольного зв’язування препарату в пухлинних клітинах, що відзначаються високим негативним потенціалом мембран внаслідок інтенсивної цитометаболічної активності.

99mTc(V)DMSA використовується для діагностики м`якотканинних пухлин (зокрема голови та шиї), головного мозку, легень, медулярного раку щитоподібної залози. Накопичення цього РФП відбувається в пухлинно-трансформованих життєздатних клітинах, що відзначаються високим рівнем утилізації глюкози та підвищеною гексокіназною активністю.
99mTc-Tectrotyd – препарат, високоспецифічний до соматостатинових рецепторів, що дає можливість виявляти нейроендокринні новоутворення будь-якої локалізації (карциноїд легень, кишківника, пухлини підшлункової залози, феохромоцитома, аденоми гіпофіза).

Методика проведення дослідження.

Стандартне планарне дослідження проводиться в режимі «все тіло» в передній та задній проекціях через 2 – 5 годин після внутрішньовенного
введення 370-740МБк туморотропного РФП. Одразу після отримання планарних зображень виконується томографічне дослідження тих відділів, які містять ділянки підвищеної фіксації РФП, що виходять за межі фізіологічного його накопичення.

Методика оцінки функціонального стану капілярного легеневого кровотоку. 

1. Виявлення порушень в системі легеневого кровообігу.
2. Визначення/виключення тромбоемболії  легеневої артерії або її гілок.
3. Визначення функції легень перед хірургічними втручаннями.
4. Виявлення артеріовенозних шунтів  легень.
5. Оцінка функціонального стану легені після трансплантації.

Методика проведення дослідження

Паратиреосцинтиграфія – це метод радіонуклідної візуалізації патологічно змінених або ектопованих паращитовидних залоз.

Метод дозволяє оцінити: топографо-анатомічні особливості, локалізацію патологічно зміненої тканини паращитовидних залоз при її нетиповому розташуванні, наявність поєднаної патології щитовидної та паращитовидних залоз.

Дослідження призначається з метою виключення або підтвердження патологічних змін в паращитовидних залозах як причину порушення обміну кальцію в організмі (при підвищеному рівні паратгормону, болю в кістках, остеопорозі, сечокам’яній хворобі).

Принцип методу: методика заснована на здатності патологічно змінених паращитовидних залоз накопичувати радіофармпрепарат (РФП), тропного до клітин з високою метаболічною активністю, а також на різному періоді фіксації цих РФП в тканинах щитовидної та паращитовидних залоз. Виявлення збільшених паращитовидних залоз здійснюють шляхом порівняння сцинтиграфічних зображень, отриманих при максимальному накопиченні РФП в щитовидній залозі (тиреоїдна фаза) і при мінімальному його вмісті в щитовидній залозі з максимумом накопичення в патологічно змінених паращитовидних залозах (пратиреоїдна фаза дослідження).

Показання до паратиреосцинтиграфіі:

• Діагностика новоутворень паращитовидних залоз.
• Діагностика первинного та вторинного (на фоні гемодіалізу) гіперпаратиреозу.
• Остеопороз невизначеної етіології.
• Уролітіаз (рецидивуючий, двобічний, коралоподібний).
• Планування та контроль оперативного лікування гіперплазії паращитовидних залоз.
• Диференційна діагностика об’ємних утворень середостіння.

Режими проведення паратиреосцинтиграфіі: дослідження може бути одноетапним (сцинтиграфія з 99mTc-MIBI, що складається з тиреоїдної та паратиреоїдної фази) та двохетапним (сцинтиграфія з 99mTc-пертехнетатом і 99mTc-MIBI).

Підготовка до дослідження: спеціальної підготовки не потрібно, в день дослідження рекомендується легкий сніданок. Можна приймати медикаменти, призначені лікарем, у тому числі анальгетики.
При собі необхідно мати направлення на дослідження, медичну документацію (виписні епікризи після стаціонарного лікування, дані УЗД, КТ, МРТ, радіонуклідних досліджень, якщо вони проводилися раніше).

Проведення дослідження: введення радіоактивного препарату проводиться в маніпуляційній відділення внутрішньовенно.

Дослідження проводиться в декілька етапів:

• Через 10 хвилин від моменту введення препарату (10 хвилин)
• Через 2 години після введення препарату (10-30 хвилин)
• Через 3 години після введення препарату (10-30 хвилин)

Час початку дослідження, його тривалість і кількість проекцій визначаються лікарем. Під час дослідження пацієнт повинен нерухомо лежати на спині з закинутою головою; при неможливості виконання цієї умови (наприклад, посилення больового синдрому в цьому положенні) необхідно повідомити про це лікаря. Після введення препарату і закінчення 1 етапу дослідження пацієнт може перебувати у відділенні або залишити відділення до моменту початку дослідження (при узгодженні з лікарем). Результат дослідження видається на руки пацієнту через 15-30 хвилин після закінчення останнього етапу дослідження

Переваги сцинтиграфії перед методами морфологічної візуалізації:

• Можливість виявлення патологічно змінених паращитовидних залоз внаслідок їх високої метаболічної активності.
• Можливість візуалізації ектопованої паратиреоїдної тканини.
• Можливість зіставлення або поєднання сцинтиграфічного (функціонального) зображення з даними морфологічних досліджень (КТ, МРТ) для більш точної діагностики.

Протипоказання: вагітність, період годування груддю, тяжкий стан пацієнта.

Остеосцинтиграфія – метод радіонуклідної візуалізації кістково-суглобового апарату з використанням остеотропних радіофармпрепаратів (РФП), призначений для виявлення ділянок патологічного порушення метаболізму кісткової тканини внаслідок деструктивно-репаративних процесів різної етіології.
Метод дозволяє оцінити характер розподілу РФП у кістках скелету і суглобах, виявити ділянки патологічного порушення метаболізму, їх точну локалізацію та природу виникнення.

Режими проведення остеосцинтиграфії:

1. Планарна сцинтиграфія всього тіла (whole body).
2. Прицільні проекції окремих ділянок скелету.
3. Однофотонна емісійна комп’ютерна томографія (ОФЕКТ).
4. Трьохфазна сцинтиграфія.
5. Поєднана ОФЕКТ/КТ.

Показання до остеосцинтиграфії:

1. Первинне ураження кісток.
2. Вторинне (метастатичне) ураження кісток.
3. Запальні захворювання кісток і суглобів (остеомієліт, артрити, дисметаболічні артропатії).
4. Травматичні пошкодження кісткової системи (у тому числі приховані і стрес-переломи)
5. Болі в хребті, сакроілеїти, диференційна діагностика доброякісного (остеохондроз, патологія міжхребцевих дисків, спондилолістез) і вторинного (злоякісного) ураження.
6. Оцінка ефективності хіміотерапевтичного, променевого та радіонуклідного лікування.
7. Наявність больового синдрому невідомої природи, ймовірно пов’язаного з кістково-суглобовим апаратом.
8. Визначення життєздатності кісткових трансплантатів.
9. Виявлення неспроможності та наявності запального процесу (інфікування) в ділянці суглобових протезів.Показання до трьохфазної сцинтиграфії:
   1. Запальні захворювання кісток і суглобів (остеомієліт, артрити, дисметаболічні артропатії).
   2. Травматичні пошкодження кісткової системи (в тому числі приховані і стрес-переломи).
   3. Визначення життєздатності кісткових трансплантатів.
   4. Виявлення неспроможності та наявності запального процесу (інфікування) в ділянці суглобових протезів.

Показання до ОФЕКТ:

1. Сумнівне підвищення накопичення РФП, яке недостатнє для інтерпретації природи даної ділянки (доброякісної або злоякісної) і вимагає уточнення його локалізації.
2. Розташування ділянки підвищеного накопичення РФП в області суперпозиції кісткових структур.
3. Велика кількість ділянок ураження кісткової тканини, виявлених на КТ або МРТ.
4. Необхідність порівняння (зіставлення) з іншими методами візуалізації.

Показання до ОФЕКТ/КТ:

1. Диференційна діагностика підозрілих невизначених ділянок підвищеного накопичення РФП при стандартній планарной остеосцинтиграфії в режимі «все тіло» або ОФЕКТ.
2. Диференційна діагностика доброякісних і злоякісних ділянок підвищеного накопичення РФП в залежності від їх локалізації в структурах кістково-суглобового апарату.
3. Підозра на наявність м’якотканного компонента при ураженні кісткової тканини.
4. Підозра на наявність супутніх ускладнень, зокрема патологічних переломів або компресії спинного мозку, які можуть бути виявлені при одному суміщеному дослідженні.
5. Необхідність проведення біопсії ураженої кісткової тканини.

Підготовка до дослідження. Спеціальної підготовки не потрібно, в день дослідження рекомендується легкий сніданок. Можна приймати медикаменти, призначені лікарем, у тому числі анальгетики.
При собі мати направлення на дослідження, медичну документацію (виписні епікризи після стаціонарного лікування, дані КТ, МРТ, радіонуклідних досліджень, якщо вони проводилися раніше).

Проведення дослідження. Введення препарату проводиться в маніпуляційній відділення внутрішньовенно. Дослідження проводиться через 1,5 – 3 години від моменту введення препарату і триває від 20 до 60 хвилин. Під час дослідження пацієнт повинен нерухомо лежати на спині, при неможливості виконання цієї умови (наприклад, посилення больового синдрому в цьому положенні) необхідно повідомити про це лікаря. Час початку дослідження, його тривалість і кількість проекцій визначається лікарем в залежності від індивідуальних особливостей пацієнта і діагнозу.
Після введення препарату пацієнт може перебувати у відділенні або залишити відділення до моменту початку дослідження (при узгодженні з лікарем). Результат дослідження видається на руки пацієнту через 15-30 хвилин після його закінчення. У деяких випадках виникає необхідність додаткового дослідження через 24 години після введення препарату.

Проведення остеосцинтиграфії рекомендується:

1. До початку лікування.
2. Не раніше 3-4 місяців після закінчення променевої, радіонуклідної та хіміотерапії.
3. На етапах хіміотерапевтичного лікування для оцінки його ефективності.

Переваги сцинтиграфії перед методами морфологічної візуалізації:

1. Можливість виявлення ділянок порушеного метаболізму в кістковій тканині на ранніх стадіях їх виникнення.
2. Можливість візуалізації всього тіла (в режимі whole body), необхідних для уточнення прицільних проекцій і ОФЕКТ без збільшення променевого навантаження на пацієнта.
3. Можливість зіставлення або поєднання сцинтиграфічного (функціонального) зображення з даними морфологічних досліджень (КТ, МРТ) для більш точної діагностики.

Протипоказання: вагітність, період годування груддю, тяжкий стан пацієнта.

Реносцинтиграфія статична (СРСГ) З 99MTC-ДМСА. Це методика візуалізації нирок сцинтиграфічним методом на гамма-камері з метою визначення функціональної активності і кількості функціонуючої паренхіми при використанні нефротропних РФП тривалого механізму елімінації. СРСГ на відміну від динамічного дослідження має можливість провести планарне дослідження в кількох проекціях без збільшення променевого навантаження і додаткового введення РФП.

99mTc-ДМСА вводять внутрішньовенно активністю 2 МБк/кг. СРСГ проводять через 2-3 години після введення радіофармпрепарату (РФП). Планарну СРСГ виконують в чотирьох стандартних проекціях: передній, задній, правій та лівій бокових. При необхідності (тазова дистопія, різні аномалії розвитку нирок) виконують додаткові косі проекції.

Показання до ДМСА-сцинтиграфії: гострий і хронічний пієлонефрит, інфекції сечових шляхів, аномалії розвитку нирок, гідронефротична трансформація нирок, рефлюкс-нефропатії, ювенільна артеріальна гіпертензія, трансплантована нирка.

Для розрахунку параметрів функції нирок використовують задню проекцію. Основні параметри планарної сцинтиграфії – топографія нирок, їх форма, розміри, кут ротації нирки (бокова проекція), накопичення та розподіл РФП за загально прийнятою градацією: рівномірний, нерівномірний (дифузний, вогнищевий). В нормі розподіл ДМСА рівномірний в обох нирках. Оцінку сцинтифото проводять за трьома градаціями: норма, сумнівний результат, патологія.

Іншими досить важливими параметрами СРСГ є відносна та абсолютна оцінка функціональної активності паренхіми. Відносна функція нирок розраховується за різницею фіксації ДМСА в лівій/правій нирках. Різниця в 5-10% вважається нормою, більше 10% – патологією. Абсолютну функцію розраховують виходячи з процента включення РФП через 3 години від введеної активності. Помірний ступінь порушення функції нирок характеризується рівномірним або дифузно-нерівномірним розподілом РФП в паренхімі однієї або обох нирок. При вираженому порушенні функції нирок розподіл РФП дифузно-нерівномірний або частіше вогнищево-нерівномірний з наявністю одного або декількох ділянок склерозу ниркової тканини.

ОФЕКТ нирок з 99MTC-ДМСА

Це методика візуалізації нирок сцинтиграфічним методом на однофотонному емісійному томографі з метою визначення особливостей пошарового розподілу нефротропних РФП тривалого механізму елімінації. ОФЕКТ на відміну від планарних методик (ДРСГ, СРСГ) має можливість провести томографічне дослідження і пошарово визначити розподіл РФП у трьох взаємно перпендикулярних проекціях.

Показаннями до ОФЕКТ є сумнівні результати планарної сцинтиграфії, наявність ділянок склерозу ниркової тканини, оцінка якості проведеного лікування та диференціальна діагностика первинної і вторинної зморщеної нирки. ОФЕКТ проводять після СРСГ. На відміну від планарної сцинтиграфії, де детектори гамма-камери є нерухомими, при ОФЕКТ детектори здійснюють повний оберт навколо тіла хворого на рівні розташування нирок. Наступна комп’ютерна реконструкція зображень дозволяє аналізувати дані в трьох взаємно перпендикулярних проекціях: сагітальній, фронтальній і аксіальній.

ДРСГ – це методика візуалізації нирок та сечовивідних шляхів сцинтиграфічним методом на гамма-камері з метою визначення параметрів накопичення і виведення нефротропних радіофармпрепаратів (НРФП) канальцевого та клубочкового механізмів елімінації. ДРСГ об’єднує всі переваги більш простих методик (радіонуклідна ренографія, сканування нирок) і на відміну від них має більш широкі можливості обробки діагностичної інформації завдяки використанню комп’ютерних систем.

Задачі ДРСГ:

• Визначення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та ефективного ниркового плазмотоку (ЕНП).
• Оцінка параметрів секреторно-екскреторної здатності нирок.
• Оцінка ступеня порушень уродинаміки.
• Визначення початкових ознак ХНН.
• Визначення наявності міхурово-сечовідних рефлюксів (МСР) та їх інтенсивності.
• Візуалізація нирок із визначенням ділянок склерозу.

Умови проведення ДРСГ

ДРСГ проводиться у звичайному фізіологічному режимі (попередньо перед дослідженням хворий приймає легкий сніданок та 100-200 мл чаю або мінеральної води). Перед дослідженням хворому пропонують випорожнити сечовий міхур. Дослідження проводиться в положенні лежачи або сидячи. Важливою умовою є збереження нерухомості тіла пацієнта під час дослідження.

Методика проведення ДРСГ 

Для ДРСГ використовують клубочковий НРФП – ^99mTc-ДТПА або канальцеві НРФП ^99mTc-MAГ3 або ^99mTc-ЕС. НРФП вводять внутрішньовенно із розрахованої активності об’ємом 0,3-0,5 мл швидко. Після введення НРФП проводиться запуск комп’ютерної програми і починається збір інформації з експозицією 1 кадр за 1 хвилину. Тривалість дослідження – 20 хвилин у дітей і 30 хвилин у дорослих.

Основні параметри функціональної здатності нирок

Програми обробки даних ДРСГ уніфіковані і полягають у розрахунку наступних основних параметрів функціональної здатності нирок:

• Тмах – час максимального накопичення РФП в нирках (хв). Відображає секреторну ємність нирок при дослідженнях з канальцевими РФП і час максимальної ШКФ при використанні гломерулярних РФП.
• Т1/2мах – час напіввиведення РФП з нирок (хв). Параметр відображає екскреторну здатність нирок.
• Т2/3мах – час виведення 2/3 активності РФП з нирок (хв). Застосовується при дослідженнях з РФП, які швидко елімінують (^99mTc–MAГ3 і ^99mTc–ЕС).
• Е30 (Е20) – процент виведення РФП до 30-ї (20-ї ) хвилини дослідження (%); Оцінюється у випадках коли Т1/2махза відведений час дослідження не наступив.
• ПВ – показник Вінтера (%). Дозволяє оцінити швидкість очищення крові при дослідженнях з канальцевими РФП.
• Т1/2 крові – період напівочищення крові (хв). Оцінюється при дослідженнях з клубочковими РФП.
• K3/L3 – відношення нирка/печінка на 3-й хвилині дослідження. Показник використовується для діагностики ступеня ХНН.
• ШКФ (мл/хв).
• ЕНП (мл/хв).

Протипоказання до ДРСГ: вагітність, годування груддю, термінальна ХНН.

Методика оцінки часових параметрів ниркового кровообігу з використанням нефротропних радіофармпрепаратів (НРФП). Непряма радіонуклідна ренангіографія (НРАГ) виконується як самостійна методика оцінки стану ниркової гемодинаміки або в поєднанні з динамічною реносцинтиграфією (ДРСГ). В самостійному варіанті і в поєднанні з ДРСГ доцільно використовувати ^99mTc-ДТПА.

Задачі НРАГ в самостійному варіанті:

• Оцінка часових параметрів ниркового кровообігу.
• Діагностика стенозу ниркової артерії.
• Діагностика ступеня васкуляризації пухлини нирки.
• Аномалії розвитку нирок (гіпоплазія, дисплазії).
• Синдром злоякісної артеріальної гіпертензії.

Задачі НРАГ в поєднанні з ДРСГ:

• Оцінка часових параметрів ниркового кровообігу.
• Запальні захворювання нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит).
• Гідронефроз.
• Дистопії нирок.
• Сечокам’яна хвороба.
• Цукровий діабет.

Методика проведення НРАГ. Дослідження проводиться в положенні лежачи. НРФП вводиться внутрішньовенно. В самостійному варіанті використовують більші активності НРФП (5 МБк/кг), що дозволяє отримати чітке зображення нирок і провести детальний покадровий аналіз. При НРАГ в поєднанні з ДРСГ активність НРФП менша (1,5-2 МБк/кг) і режим запису інформації складається з двох етапів: ангіографія – 30с та реносцинтиграфія – 20 хвилин (експозиція – 1 кадр за 1 хвилину або 1 кадр за 30с). Ангіографічне дослідження проводиться протягом 30-45 секунд з експозицією 1 кадр за 1с. Найбільш оптимальний час тривалості дослідження у дорослих – 60с.

Основні параметри ниркової гемодинаміки. В нормі параметри НРАГ складають: час артеріальної фази – 5-7с; час венозно фазиї – 3-5с; час аорто-ренального транзиту – 5-7с.

Кількісна обробка ренангіограми полягає у розрахунку наступних показників:

• Час артеріальної фази (Та) ниркового кровообігу (с);
• Час венозної фази (Тв) ниркового кровообігу (с);
• Час аорто-ренального транзиту (Тар) (с).

Міокардіосцинтиграфія (МСГ) – високоінформативний метод дослідження перфузії міокарда, який дозволяє визначити захворювання на ранній стадії, провести оцінку тяжкості патологічного процесу, визначити тактику ведення хворого та прогноз захворювання. Принцип МСГ полягає в тому, що радіофармпрепарат (РФП) накопичується в міокарді пропорційно обсягу коронарного кровотоку. Чутливість і специфічність МСГ в оцінці наявності ділянок ішемії міокарда складають 80-90%. На відміну від коронарографії, яка надає інформацію про поширеність та ступінь коронарного стенозу, МСГ відображає функціональний стан міокарда у відповідній зоні коронарного ураження. МСГ повинна використовуватись на ранніх етапах визначення стану перфузії міокарда поряд з традиційними методами функціональної діагностики і допплерехокардіографією.

Показання до МСГ:
1. Діагностика наявності, локалізації, поширеності та ступеня ішемічного ураження міокарда або рубцевих змін.
2. Визначення функціональної значущості анатомічного ураження, яке було визначено при коронарографії.
3. Оцінка життєздатності міокарда.
4. Оцінка ефективності лікування (медикаментозного або хірургічного).

Протипоказання до МСГ:
1. Вагітність.
2. Період лактації.
3. Вага пацієнта більше 150 кг.
4. Тяжкий стан пацієнта.

Оцінка життєздатності міокарда показана:
1. Пацієнтам з ішемічною кардіоміопатією (ФВ лівого шлуночка (ЛШ) < 35%).
2. Пацієнтам після гострого інфаркту міокарда (ІМ) зі значною ділянкою дисфункції і тяжким ураженням відповідної коронарної артерії.

Радіофармпрепарат (РФП). Найчастіше для МСГ використовують РФП ^99mTc-MIBI (метоксиізобутилізонітрил). Механізм накопичення ^99mTc-MIBI в міокарді пов’язаний із внутрішньоклітинним електрофільним захопленням РФП мітохондріями. Через клітинну мембрану ^99mTc-MIBI проникає за законами простої дифузії, а далі активно захоплюється мітохондріями. ^99mTc-MIBI готується безпосередньо у відділенні радіонуклідної діагностики, згідно правил, але потребує спеціальних умов приготування (кипіння у водяній бані протягом 15 хвилин при температурі 100⁰С). Один флакон препарату розрахований на 4-5 пацієнтів. Після охолодження до кімнатної температури^99mTc-MIBI вводять внутрішньовенно активністю 740-1110 МБк (оптимальні сцинтиграфічні зображення міокарда ЛШ отримують через 30-90 хвилин після введення препарату). РФП можливо застосовувати протягом 5 годин з моменту приготування.
Променеве навантаження. При використанні ^99mTc-MIBI ефективна доза опромінення складає 0,013 мЗв/МБк (стрес) і 0,015 мЗв/МБк (спокій). Середня доза опромінення при такому протоколі дослідження складає від 9,6 до 14,4 мЗв (стрес) і від 11,1 до 16,7 мЗв (спокій). При використанні технологій з КТ-реконструкцією до вище вказаних ефективних доз додаються дози опромінення залежно від кількості зрізів для кожного пацієнта. Кількість зрізів залежить від розмірів серця і в середньому складає від 9 до 14.

Методика дослідження. Найчастіше МСГ виконують в режимі однофотонної емісійної томографії (ОФЕКТ). Положення хворого під час дослідження – лежачи на спині із закинутими за голову руками. Дослідження починають в середньому через 60 хвилин після введення РФП і воно триває від 20 до 25 хвилин. При ОФЕКТ детектори гамма-камери знаходяться в L-mode позиції, тобто під кутом 90⁰ по відношенню один до одного. ОФЕКТ міокарда ЛШ починається з правої передньої косої проекції (45º) і закінчується задньою лівою косою проекцією (135º). Дуга в 180º поділяється на 60 планарних зображень серця. За допомогою програми реконструкції зображень формують зрізи серця. Це зображення по короткій осі серця (від верхівки до базису), довгим вертикальній і горизонтальній осям. Недоліком ОФЕКТ є погана візуалізація задньої стінки ЛШ, що пов’язано із послабленням випромінювання та неможливістю отримати чітке зображення стінок ЛШ в систолу і діастолу. Це не дозволяє оцінювати товщину стінок ЛШ і отримувати кількісні параметри серцевої діяльності. Для отримання більш якісного зображення серця в різні періоди серцевого циклу використовується комбінація метода ОФЕКТ з ЕКГ-синхронізацією (Gated SPECT). При Gated SPECT спеціальна комп’ютерна програма дозволяє отримувати зображення серця в момент систоли і діастоли. R-R інтервал, який фіксується електрокардіографом, поділяється на певну кількість однакових часових фрагментів, в кожному з яких відбувається реєстрація гамма-випромінювання від ділянки міокарда. Далі проводиться сумація отриманого зображення по відповідним фрагментам для всіх R-R інтервалів в кожній проекції. Наступна комп’ютерна реконструкція серцевої стінки на послідовних стадіях R-R циклу дозволяє визначити стадію кінцевої систоли і кінцевої діастоли. Наступним етапом є автоматичне визначення меж внутрішнього обрису стінки ЛШ на стадії кінцевої систоли і кінцевої діастоли, що дозволяє розрахувати серцеві об’єми і значення ФВ. Gated SPECT надає можливість одночасної оцінки перфузії і функції ЛШ.

Протоколи досліджень. Основним протоколом МСГ є дослідження в стані спокою. Однак, досвід багатьох дослідників довів, що ураження (стеноз) коронарних артерій в більшості випадків навіть на 60-75% не призводить до значущих порушень перфузії міокарда ЛШ. Тому, у хворих з ішемічною хворобою серця для визначення істинної ішемії застосовують фізичне або медикаментозне навантаження. При використанні ^99mTc-MIBI застосовують протоколи спокій-навантаження (Rest-stress) або навантаження-спокій (Stress-rest). Не аби яке значення має протокол відстроченого дослідження або повторної МСГ. При використанні гібридних систем ОФЕКТ/КТ застосовують всі протоколи, які сполучуються із КТ-дослідженням.

Оцінку результатів МСГ проводять в два етапи:

1. Візуальна оцінка ОФЕКТ зображень міокарда ЛШ за трьома осями серця. Починається оцінка з короткої осі від верхівки серця до базису. Коротка вісь поділяється на реконструктивні зображення за трьома групами: апікальні зрізи, медіальні і базальні. Після оцінки всіх зрізів по короткій осі, верхівка і базальні сегменти оцінюються за подовжніми зрізами довгої вертикальної (від перетинки до бокової стінки) і довгої горизонтальної (від нижньої стінки до передньої).
2. На другому етапі проводять якісний комп’ютерний аналіз. Він проводиться для об’єктивізації візуальної оцінки. Якісний аналіз поглинання РФП в міокарді вказує на його негомогенність. В нормі відхилення в поглинанні РФП в різних зонах може досягати до 20%. Часто спостерігається знижена фіксація РФП в ділянці верхівки серця та мембранозній частині міжшлуночкової перетинки (базальна частина по короткій осі серця). У чоловіків знижена фіксація спостерігається в нижньоперетинковій ділянці, у жінок в передній стінці ЛШ.

Зони гіпоперфузії міокарда виглядають як дефекти накопичення РФП різного ступеня вираженості. Дефекти бувають постійними та минущими. Постійний дефект не змінюється залежно від стану організму (спокій, стрес). Такий дефект вказує на наявність інфаркту міокарда або постінфарктної рубцевої тканини. Минущий дефект – зона гіпоперфузії міокарда, яка присутня на первинних зображеннях при стресі і відсутня в стані спокою або на відстрочених зображеннях. Дефекти відрізняються також за своєю активністю (від помірно зниженого до відсутності накопичення). Візуальний і якісний підхід до оцінки наявності та значущості дефектів перфузії міокарда включає розподілення міокарда на 17 сегментів.
Тяжкість дефектів перфузії міокарда визначають у відсотках від нормальної активності. Використовують 5-ти та 4-х бальні шкали. За 5-тибальною шкалою в нормі (0) включення РФП складає від 80 до 95%, при слабо зниженому накопиченні (1) – 65-79%, при помірно зниженому (2) – 50-65%, при значно зниженому накопиченні (3) – 35-50% і відсутність накопичення (4) – менш ніж 30%. За 4-хбальною шкалою оцінка проводиться наступним чином: 0 балів – нормальна перфузія (рівень накопичення РФП вище 75% від максимального); 1 бал – помірне зниження перфузії (51-74%); 2 бала – значне зниження перфузії (30-50%); 3 бала – виражене зниження перфузії (менше 30%).

Досить важливим моментом в інтерпретації результатів МСГ є локалізація дефекту перфузії по відношенню до відповідної стінки ЛШ: нижньої, бокової, передньої або перегородки. Кількісно дефекти перфузії визначаються як невеликі (5-10% міокарда ЛШ), середні (15-20%) та значні (більше 20%). Іншим важливим моментом в інтерпретації результатів МСГ є локалізація дефекту перфузії по відношенню до зони кровопостачання відповідної коронарної артерії.

Кількість життєздатного міокарда оцінюють за кількістю уражених сегментів. Оцінка проводиться за статистичною різницею в реєстрації двох зон: всього міокарда ЛШ (100%) і зони з достатньою фіксацією РФП. Життєздатними вважають сегменти міокарда ЛШ з рівнем фіксації РФП 45-50% і вище.

Товщину стінки міокарда ЛШ визначають по відстані між внутрішньою та зовнішньою межами міокарда. Систолічне потовщення визначається як різниця товщини стінки ЛШ в систолу і діастолу. Результати кількісного визначення систолічного потовщення визначають у відсотках. Вираженість регіональних порушень систолічного потовщення міокарда ЛШ оцінюють напівкількісним методом за 4-бальною шкалою: 0 балів – нормальне систолічне потовщення (не менше 70%); 1 бал – помірно знижене (70-40%); 2 бала – значно знижене (40-10%); 3 бала – виражене зниження (менше 10%).

Найбільша чутливість МСГ визначається для діагностики пошкоджень в басейні передньої низхідної артерії, найбільша специфічність – для басейну огинаючої артерії. Важливим направленням у використанні МСГ є оцінка ефективності медикаментозного або хірургічного лікування та довготривалого спостереження за такими пацієнтами. Хибнопозитивні результати при МСГ можливо отримати при ожирінні, що спричиняє погану якість зображення, при великих молочних залозах та високому стоянні діафрагми.

На якість результатів Gated SPECT впливає:

• Рух хворого під час дослідження (укладка пацієнта повинна бути комфортною).
• Ослаблення опромінення м’якими тканинами (для зменшення впливу ослаблення програма реєстрації гамма-квантів враховує інтервал від 120 до 140 кеВ).
• Низка активність РФП (оптимальною є 740-1110 МБк, що дозволяє отримати більш якісні зображення і вибрати з них 16 найбільш оптимальних кадрів).
• Висока активність під діафрагмою і в легенях, а також в новоутвореннях середостіння і легень.
  Штучні водії ритму.

Таким чином, МСГ – високоінформативна методика оцінки перфузії міокарду, кількості життєздатного міокарда у хворих кардіологічного і кардіохірургічного профілю. МСГ неінвазивна методика дослідження і повинна використовуватись на перших етапах ведення хворих, до призначення більш травматичних методик. МСГ – єдина функціональна методика для оцінки ефективності хірургічного лікування.