Плазмообмін

Плазмообмін – сучасна еферентна терапія, метод очищення плазми крові пацієнта від токсинів, імунних комплексів, патологічних антитіл, факторів запалення, в процесі якого плазма фільтрується через високопористий фільтр або піддається центрифугуванню для видалення плазмофільтрату та молекул зв’язаних з білком. На відміну від плазмаферезу, ця процедура має на меті видалення 70-120% – ОЦП(об’єм циркулюючої плазми) із заміщенням розчинами альбуміну (20% об’єму) і свіжозамороженої плазми (80% об’єму). При потребі можливе паралельне введення медикаментів. Плазмообмін надає стимулюючий і підтримуючий вплив на роботу всіх органів та систем, у тому числі пошкоджених патологічним процесом.

Перед консультацією необхідно здати загальний і біохімічний (загальний білок і альбумін) аналіз крові, коагулограму, кров на гепатит В, С, ВІЛ. Це стаціонарна процедура, мінімальний термін госпіталізації – 1 день, тривалість процедури 3-4 годин.

Процедура проводиться у кабінеті, обладнаному всім необхідним для процедур гемотрансфузії. Через венозні катетери кров забирається у пацієнта і через сепаратор розділяється на плазму і формені елементи. Одночасно починають вводити заміщаючі розчини, альбумін і донорську плазму (обсяг трансфузії розраховується для кожного пацієнта індивідуально). Формені елементи крові повертаються назад, а плазма утилізується.

Плазмообмін показаний при:

• аутоімунних захворюваннях: ревматоїдний артрит, розсіяний склероз та ін;
• постішемічному синдромі, синдромі тривалого здавлення (міоглобінемія);
• при переливанні несумісної крові;
• резус-конфліктах;
• гемоліз крові;
• при кризі відторгнення з високим титром антитіл в посттрансплантаційному періоді;
• при важких інтоксикаціях;
• крім того, може бути застосований в комплексній інтенсивній терапії важкого сепсису і печінкової недостатності.

Плазмообмін не рекомендується при проблемах:

• середньоважкій і важкій формі анемії;
• гіпопротеїнемії (низький вміст білка в плазмі крові);
• високому ризику кровотечі;
• загостренні виразкової хвороби шлунково-кишкового тракту;
• гострому гнійному процесі;
• підвищенні температури тіла, пов’язаному з інфекційним захворюванням;
• виявленні у пацієнта симптомів ГРВІ, ГРЗ;
• після перенесених інсультів.