Ішемічна хвороба серця — це патологічний стан, який виникає внаслідок недостатнього постачання кисню та поживних речовин до міокарда через звуження або повну обструкцію коронарних артерій. Це відбувається переважно через атеросклероз, коли в стінках судин накопичуються ліпідні відкладення (атеросклеротичні бляшки), що звужують просвіт артерій і ускладнюють кровотік. Внаслідок цього міокард відчуває гіпоксію, що призводить до порушення його функції і структури. Інші назви:
Coronary artery disease (CAD)
Coronary heart disease (CHD)
Ischemic heart disease (IHD)
Хвороба коронарних артерій
Коронарна хвороба серця
ІХС є однією з провідних причин смертності у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вона є основним фактором серцево-судинної смертності серед людей віком від 40 років. У чоловіків захворювання розвивається частіше, ніж у жінок, особливо після 50 років, що пояснюється впливом статевих гормонів (естрогени у жінок мають певний захисний ефект на судинну стінку, допоки не настає менопауза).
Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10):
I20-I25 – Ішемічна хвороба серця
I20 – Стенокардія
I21 – Гострий інфаркт міокарда
I22 – Повторний інфаркт міокарда
I24 – Інші форми гострої ішемічної хвороби серця
I25 – Хронічна ішемічна хвороба серця
Історія вивчення ІХС
З історії вивчення хвороби визначальним є 1772 рік, коли Вільям Геберден у статті “Про деякі розлади грудної клітини” вперше детально описав стенокардію так: “Є розлад, який проявляється сильним болем у грудях під час руху, особливо після їжі… Якщо пацієнт зупиняється, біль швидко зникає.”. Згодом у 1809 році Аллан Бернс припустив, що стенокардія виникає через звуження коронарних судин. У 1912 році Джеймс Геррік (США) опублікував роботу, де довів, що ішемічна хвороба серця пов’язана з атеросклерозом коронарних артерій. Він описав типові зміни в судинах пацієнтів, які загинули від інфаркту. У 1920-ті роки – з’явились перші електрокардіографи (ЕКГ), що допомогло краще діагностувати ішемічні порушення в серці. А у 1962 році Андре Курсель (Франція) першим застосував термін “коронарний синдром”. В свою чергу у США в 1967 році було виконано перше в світі аортокоронарне шунтування лікарем-кардіохірургом Рене Фаволоро. І з розвитком технологій у 1977 році було проведено перше стентування коронарних артерій (Андреас Грюнціг, Швейцарія).
Причини виникнення ішеміїї серця
Основний патогенетичний механізм ішемічної хвороби серця полягає у дисбалансі між потребою міокарда в кисні та його доставкою коронарними артеріями. Цей дисбаланс може бути спричинений різними факторами:
Атеросклероз коронарних артерій – це основний механізм розвитку ІХС. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ, або “поганий” холестерин) відкладаються на стінках судин, формуючи бляшки, які поступово звужують просвіт артерій і зменшують кровотік.
Спазм коронарних артерій – навіть при відсутності атеросклеротичних змін, судини можуть раптово звужуватися через дисфункцію ендотелію або під впливом норадреналіну, кортизолу та інших гормонів стресу.
Тромбоз і емболія – у разі розриву атеросклеротичної бляшки відбувається активація тромбоцитів і утворення тромбу, що може повністю закупорити судину, викликаючи інфаркт міокарда.
Збільшене навантаження на серце – гіпертонія, тахікардія або гіпертрофія міокарда можуть підвищувати потребу серцевого м’яза в кисні, що створює додатковий фактор ризику ішемії.
Фактори ризику
Розвиток ішемічної хвороби серця пов’язаний з наступними факторами ризику:
Генетична схильність – родинний анамнез серцево-судинних захворювань підвищує ризик ІХС, особливо якщо у близьких родичів хвороба виникла у відносно молодому віці (до 55 років у чоловіків і до 65 років у жінок).
Вік та стать – ризик ІХС підвищується з віком. У чоловіків хвороба розвивається раніше, ніж у жінок, які до менопаузи частково захищені естрогенами.
Шкідливі звички:
Куріння – підвищує ризик ІХС у 2-4 рази, пошкоджуючи ендотелій судин і підвищуючи згортання крові
Надмірне вживання алкоголю – призводить до підвищення артеріального тиску і розвитку кардіоміопатії
Нездорове харчування – висококалорійна їжа з високим вмістом насичених жирів, трансжирів і солі сприяє розвитку атеросклерозу та гіпертензії.
Гіпертонія – високий кров’яний тиск пошкоджує стінки артерій і прискорює розвиток атеросклерозу.
Цукровий діабет і ожиріння – порушують метаболізм ліпідів і вуглеводів, сприяють запаленню та пошкодженню ендотелію судин.
Стрес і недостатня фізична активність – хронічний стрес підвищує рівень кортизолу та катехоламінів, що негативно впливає на серцево-судинну систему, а малорухливий спосіб життя погіршує роботу серця та метаболізм.
Клінічні форми та симптоми
Ішемічна хвороба серця може проявлятися в різних формах:
Стабільна стенокардія – виникає при фізичному або емоційному навантаженні, характеризується стискаючим болем у грудях, що зникає після відпочинку або прийому нітрогліцерину.
Нестабільна стенокардія – виникає навіть у спокої, біль може бути інтенсивнішим і тривалішим, є передвісником інфаркту міокарда.
Інфаркт міокарда – некроз серцевого м’яза через повне блокування кровопостачання, супроводжується сильним болем у грудях, що не проходить після прийому нітрогліцерину, а також аритмією, серцевою недостатністю та іншими ускладненнями.
Безбольова (німа) ішемія – відсутність симптомів при наявності ішемічного ураження міокарда, часто діагностується випадково під час ЕКГ або холтерівського моніторингу.
Раптова серцева смерть – миттєва зупинка серця через аритмію або масивний інфаркт.
Хронічна серцева недостатність – поступове зниження насосної функції серця внаслідок перенесених ішемічних подій.
Діагностування та лікування Ішемічної хвороби серця
Діагностика ішемічної хвороби серця базується на клінічних симптомах, аналізах крові та інструментальних методах дослідження. Основні методи включають:
Електрокардіографію (ЕКГ) – виявлення ознак ішемії або перенесеного інфаркту.
Статини (аторвастатин, розувастатин) – знижують рівень холестерину і гальмують прогресування атеросклерозу.
Хірургічні методи:
Ангіопластика і стентування – введення катетера з балоном у звужену артерію, після чого встановлюється стент для розширення просвіту.
Аортокоронарне шунтування (АКШ) – створення обхідного шляху для кровопостачання міокарда, використовуючи власні судини пацієнта.
Профілактика ІХС
Профілактичні заходи що знижують ризик розвитку ішемічної хвороби серця:
Контроль артеріального тиску (цільовий рівень – менше 130/80 мм рт. ст.).
Раціональне харчування – зниження вживання насичених жирів, трансжирів, солі, збільшення кількості овочів, фруктів, риби та цільнозернових продуктів.
Регулярна фізична активність – мінімум 150 хвилин помірного навантаження на тиждень.
Відмова від куріння і алкоголю.
Контроль рівня глюкози та холестерину.
Зниження стресу – медитація, йога, психологічна підтримка.
Аортокоронарне шунтування
Аортокоронарне шунтування – це операція, під час якої створюється новий шлях для кровотоку (шунт), що дозволяє обійти уражену ділянку коронарної артерії та відновити нормальне постачання серцевого м’яза киснем. Шунт зазвичай формується з власних судин пацієнта (велика підшкірна вена) або синтетичних матеріалів (застосовуються рідко).
Операція виконується при:
🔸 Звуженні коронарних артерій понад 70%.
🔸 Вираженій стенокардії, що не піддається медикаментозному лікуванню.
🔸 Інфаркті міокарда з високим ризиком повторного ураження серця.
🔸 Тяжких формах ішемічної хвороби серця з множинним ураженням судин.
Виділяють такі види аортокоронарного шунтування:
Класичне (традиційне) – операція проводиться з використанням апарату штучного кровообігу (АШК). Серце тимчасово зупиняється, а кровообіг підтримується машиною. Дозволяє хірургу працювати на нерухомому серці, що підвищує точність операції.
АКШ на працюючому серці (Off-pump CABG) проводиться без зупинки серця. Використовуються спеціальні стабілізатори, які утримують певну ділянку серця нерухомою. Має меншу кількість ускладнень, пов’язаних із штучним кровообігом.
Мінімально інвазивне АКШ (MICS-CABG) Виконується через маленькі розрізи між ребрами без розкриття грудної клітки. Часто застосовується для шунтування лише однієї артерії.
Найчастіше для створення шунта використовуються:
Внутрішня грудна артерія (ВГА): Найкращий варіант, оскільки має високу стійкість до атеросклерозу. Найчастіше використовується для шунтування передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії.
Велика підшкірна вена ноги (ВПВ): Береться з ноги та використовується для шунтування різних коронарних артерій. Може бути вилучена традиційним методом (через довгий розріз) або ендоскопічно, що зменшує косметичні дефекти.
Променева артерія (з передпліччя): Використовується рідше, але має хорошу стійкість до високого артеріального тиску.
Основні етапи проведення операції аортокоронарного шунтування
1. Підготовка пацієнта
Проведення коронарографії для оцінки ступеня ураження судин.
Пізні ускладнення:
🔹 Закупорка шунта через атеросклероз.
🔹 Рецидив стенокардії.
Виживаність після АКШ:
90–95% пацієнтів мають відмінні результати в перші 5 років.
Шунти з внутрішньої грудної артерії можуть функціонувати понад 20 років.
Ішемічна хвороба серця залишається однією з основних причин смертності у світі, але сучасні методи діагностики та лікування значно покращили прогноз для пацієнтів. Ключовими факторами успішного лікування є рання діагностика, комплексний підхід, що включає медикаментозну терапію, хірургічні методи за необхідності, а також модифікацію способу життя. Для пацієнтів, які вже мають діагноз ІХС, вторинна профілактика та реабілітація дозволяють значно покращити якість життя та зменшити ризик ускладнень.
Neumann FJ, Sousa-Uva M, Ahlsson A, et al. 2018 ESC/EACTS Guidelines on myocardial revascularization. National Library of Medicine. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/30165437/
