Звістка про проведення в Інституті серця під керівництвом Бориса Тодурова першої в Україні імплантації штучного серця вчора облетіла всі ЗМІ. Сьогодні кардіохірурги повідомили, що вона пройшла успішно.

Символічно, що пересадку механічного серця виконала та сама команда лікарів на чолі з Тодуровим, яка у 2001 році провела першу в Україні трансплантацію серця. На превеликий жаль, після цього вітчизняні кардіохірурги змогли виконати ще лише 4 пересадки серця.

Укрінформ побував на прес-конференції з нагоди першої в Україні операції з імплантації штучного серця, де Борис Тодуров і його українські та німецькі колеги розповіли її подробиці.

ПАЦІЄНТА УЖЕ ПРОВІДАЛА ДРУЖИНА І ЖУРНАЛІСТИ

Після операції, яка тривала близько 4 годин, 41-річний харків’янин Павло Дорошко перебуває у реанімації. З наркозу він вийшов  нормально, жодних ексцесів не було, медичні показники в нормі.

Через чотири години після операції пацієнт уже сам дихав, потім пив воду, трошки скаржився на біль, тому його знеболили.

Сьогодні Павлові дозволили їсти, його вже провідала дружина і журналісти. За словами медиків, все йде штатно, пацієнт у гарному настрої.

У реанімації він пробуде ще день-два, потім його переведуть у відділення, а згодом випишуть додому. Попервах йому доведеться приїздити для контролю в інститут раз на тиждень-два, а потім Павло житиме досить автономно.

Будь-які зміни у стані його здоров’я можна буде відстежити через спеціальний контролер: лікарі зможуть вивести показники на монітор і побачити все, що їх цікавить.

Модифікацій механічних сердець не дуже багато, а основних виробників у світі п’ять. Дорошку імлантували одне з найсучасніших механічних сердець німецької компанії Berlin Heart.

За статистикою, це одне з найнадійніших механічних сердець у світі. На вибір серця для українського пацієнта також вплинула близькість компанії-виробника на випадок якихось термінового технічного обслуговування і не надто висока як для такого пристрою ціна – €120 тис. Бюджетного фінансування не знайшлося, тому довелось залучати спонсорські кошти, а німецький виробник надав штучне серце під гарантію оплати і чесне слово лікарів.

НОВЕ СТАРЕ ЖИТТЯ ІЗ ШТУЧНИМ СЕРЦЕМ

За словами кардіохірургів, механічне серце настільки “нафаршироване” електронікою, що важко уявити ситуацію, в якій воно може відмовити.

Воно працює так само, як і живе серце, і завдяки підвішеній у магнітному полі турбіні вміє збільшувати або зменшувати оберти, тобто регулювати навантаження і забезпечувати різний потік крові.

Пацієнт з механічним серцем може вести повноцінне життя з невеликими обмеженнями. Зокрема, йому слід уникати фізичних навантажень і плавання, щоб уникнути потрапляння інфекції. Окрім того, йому необхідно носити спеціальну сумку з акумуляторами вагою 4-5 кг, яка може кріпитися на плечі чи на поясі, а також контролювати заряд акумулятора, якого вистачає на 10 годин.

Підзарядити його можна від будь-якого джерела живлення, у тому числі від автомобільного акумулятора. Заряджається батарея механічного серця швидко – десь за годину, а її запас досить великий.

Щоб уникнути зупинки серця через розрядку батареї уві сні, передбачена резервна. Як тільки одна батарея розрядилася, про це сповістить гучний сигнал, який не вимкнеться доти, поки людина не прокинеться.

Як і будь-яке медичне обладнання, блок управління механічним серцем захищений від різних електромагнітних полів, тож такий пацієнт може без жодних проблем проходити крізь рамку металошукача.

Хворому з пересадженим серцем треба приймати мінімальну кількість серцевих підтримуючих препаратів, серед яких основним є розріджувач крові.

Якщо пацієнту із штучним серцем знадобиться інше хірургічне втручання, жодним проблем з цим не виникне, хоча ризик зростає у зв’язку з тим, що кров більш розріджена і можлива кровотеча.

За кордоном із штучними серцями живуть і діти, але оскільки їм неможливо зробити імплантацію всередині організму – для цього просто немає достатньо місця, є механічні серця, які розміщуються ззовні і під’єднуються спеціальними трубочками. Такі серця можна імплантувати, коли вага дитини досягне 2,5 кг. Як правило, вони працюють близько року – до того моменту, коли дітям пересаджують донорське серце.

СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ ПОТРЕБУЮТЬ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ

Потреба у трансплантації серця в Україні сьогодні становить від 1 до 2 тис. людей на рік. Якщо з них вирахувати тих, хто має протипоказання, реально трансплантації серця потребують близько 500 пацієнтів на рік.

Знайти для всіх донорські серця складно, але цілком реально продовжити життя за допомогою механічного – деякі люди уже зараз живуть з ними по 7-8 років, і це не граничний термін, бо прилад може працювати дуже довго.

У Європі пересадка механічного серця розглядається не як самостійний метод лікування, а як місток до пересадки донорського серця. Із штучним серцем люди там живуть близько 1,5 року, а потім у них з’являється можливість зробити звичайну трансплантацію.

ЩО ЗАВАЖАЄ РОБИТИ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ СЕРЦЯ В УКРАЇНІ

Крім чинного закону про донорство, в Україні наразі немає жодних перешкод для трансплантації – ані релігійних, ані етичних, ані соціальних.

Нинішній закон про трансплантацію органів і тканин людини, ухвалений 1999 року, передбачає презумпцію незгоди на посмертне донорство органів. Тобто сьогодні немає механізму, за яким людина може дати згоду або незгоду на подальше донорство її органів. Таке право дається після смерті людини її родичам.

За словами лікарів, у Павла Дорошка поки що дуже мало шансів отримати донорське серце, а механічне вони йому пересаджували з надією, що буде змінено закон.

Один з варіантів нового закону про трансплантацію вже поданий до парламенту, хоча передбачений там варіант презумпції згоди медики вважають не найкращим.

Є два варіанти презумпції згоди: перший – коли людина за життя може активно заявити свою згоду на посмертне донорство і для цього їй треба прийти  у якийсь орган і написати відповідну заяву. Більшість людей не схильні кудись ходити, щоб це зробити, і за статистикою, коли треба активно висловлювати згоду, її дають приблизно 15% людей.

А коли людині треба в якийсь спосіб заявити про свою  незгоду, це також роблять близько 15%, а 85% автоматично стають донорами.

Закон із другим варіантом презумпції згоди прийняли у Білорусії 5 років тому. За цей час кількість трансплантацій там збільшилася у 40 разів. Причому за 5 років там не було жодної кримінальної справи з приводу трансплантації, а за їх кількістю Білорусь вийшла на 9 місце у світі.

Торік 4 пацієнти з Інституту серця зробили успішні трансплантації серця у Білорусі, інвестувавши у білоруську медицину близько $1 млн.

***

Проведену вчора операцію з пересадки штучного серця Борис Тодуров назвав історичною подією в українській кардіохірургії. Коли Укрінформ поцікавився, чи можна буде згодом відзначити її келихом шампанського і пацієнту, хірург ще раз запевнив, що він буде цілком адаптований соціально і фізично.

“Єдине обмеження – це той силіконовий кабель, який виходить крізь шкіру, і сумочка, яку доведеться носити. Але це не перешкоджатиме тому, щоб випити трошки шампанського”, – сказав Тодуров.

Директор Інституту серця наголосив, що його команда технічно і практично готова прооперувати Павла, оскільки в них є досвід не тільки пересадки, а й виходжування таких хворих. Зокрема, їхній пацієнт теж харків’янин Едуард Соколов живе з пересадженим серцем уже понад 13 років, а Сергій Маценко з Черкаської області більше 10.

Насамкінець професор Тодуров висловив надію, що після такого серйозного прориву, як пересадка штучного серця, держава, і зокрема Міністерство охорони здоров’я, їх підтримають.

“Ми вже трошки стомилися робити все на голому ентузіазмі. Нам потрібна якась підтримка з боку держави і Міністерства охорони здоров’я. Я дуже сподіваюсь, що на наступний рік буде  окрема державна програма по механічних серцях, а ми отримаємо фінансову,  законодавчу і організаційну підтримку”, – висловив свою мрію видатний кардіохірург.

Надія Юрченко, Укрінформ