Інфекційний процес – один з найскладніших в природі біологічних процесів, а інфекційні хвороби є грізними руйнівними чинниками для людського суспільства, завдають йому колосальний економічний збиток.

Найбільш суттєва відмінна риса інфекційних хвороб – наявність чітко певного збудника. Друга відмінність полягає в тому, що хворий організм людини або тварини є джерелом інфекції, яка різними шляхами передається в навколишнє середовище.

Різні мікроби проникають в макроорганізм різними шляхами: через шкіру, слизові оболонки дихальних шляхів (ГРВІ, кір, коклюш), травного тракту (дизентерія, сальмонельоз), статевих органів (ВІЛ). Кожен із збудників має схильність до розвитку в певних органах, тканинах, і від цього залежать характерні ознаки хвороби. Факторами, що підсилюють опірність організму інфекційним хворобам, є раціональне харчування, забезпеченість вітамінами. У загальній структурі захворювань людини на інфекційні хвороби доводиться від 20% до 40%.

В Інституті Серця є можливість отримати послуги з сучасної діагностики та лікування великого спектра інфекційних захворювань:

• бактеріальних (стрептококові, стафілококові, пневмококові інфекції);
• вірусних захворювань (гепатити, інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція);
• рикетсіозів;
• хламідіоз (орнітоз);
• мікоплазмоз;
• протозойних захворювань (токсоплазмоз);
• мікози (кандидоз);
• гельмінтозів (аскаридоз).

 У кардіології інфекційну етіологію мають

• міокардити (запалення серцевого м’яза, що супроводжується його дисфункцією)
• дилятаційна кардіоміопатія
• перикардити (запальні захворювання перикарда)
• інфекційні ендокардити

Частою причиною міокардиту є різні інфекційні захворювання – вірусні (вірус грипу, аденовіруси, герпесу, гепатиту В і С); бактеріальні (коринебактерії дифтерії, стафілококи, стрептококи, сальмонели, хламідії , рикетсії); грибкові (аспергілли, кандиди); паразитарні (трихінели, ехінококки) та ін. Респіраторні вірусні інфекції – найчастіша причина міокардиту, здебільшого внаслідок імунного запалення («цитокінового шторма»).

Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) – захворювання міокарда, що характеризується розвитком дилатації порожнин серця, з виникненням систолічної дисфункції, але без збільшення товщини стінок. Етіологія ДКМП різноманітна. По суті, це захворювання є синдромом, що розвивається в результаті різних станів, що вражають міокард. До числа причин ДКМП входять інфекційні причини – вірусні, бактеріальні, грибкові, риккетсіозні, паразитарні.

Інфекційний ендокардит (ІЕ) – інфекційне ураження тканини клапанів і ендотелію різними збудниками. Хоча найчастіше в патологічний процес втягуються клапани серця, він може також проявлятися ендартеріїтом (наприклад, при коарктації аорти) або розвиватися на поверхні інородних тіл (центральні венозні катетери, електроди кардіостимуляторів, судинні протези та ін). Інфекційний ендокардит викликаний в 60% – 80% зеленящим стрептококом і в 10% – 27% золотистим стафілококом.

Ризик розвитку ІЕ збільшується на тлі імунодефіцитних станів, при проведенні гемодіалізу, вживання внутрішньовенно наркотичних речовин, ВІЛ-інфекції і тривалої інтенсивної терапії (особливо при вже існуючому серцево-судинному захворюванні). Важливо відмітити, що чинниками для активації стрептокока є маніпуляції в порожнині рота, хірургічні втручання, тонзиліти, фарингіти, синусити, а також після видалення зубів.