Лікар-хірург серцево-судинний
Завідувач відділення електрофізіології та хірургічного лікування порушень ритму серця
Заслужений лікар України, лікар-хірург серцево-судинний першої категорії, лікар-кардіолог електрофізіолог
Закінчив Національний медичний університет імені О.О. Богомольця у 2007 році. Післядипломну підготовку проходив у Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика
З 2010 року працює в Інституті серця МОЗ України, де пройшов професійний шлях від лікаря-кардіохірурга до керівника одного з провідних аритмологічних підрозділів країни. Має понад 15 років практичного досвіду у сфері кардіохірургії, електрофізіології та інтервенційного лікування порушень серцевого ритму.
Основні напрями професійної діяльності:
лікування фібриляції та тріпотіння передсердь;
імплантація кардіостимуляторів, кардіовертерів-дефібриляторів та систем серцевої ресинхронізуючої терапії;
фізіологічна стимуляція провідної системи серця (His bundle pacing, Left Bundle Branch Area Pacing);
видалення електродів кардіостимулюючих та дефібриляційних систем;
хірургічне та інтервенційне лікування складних порушень ритму у дорослих.
За час професійної діяльності виконав тисячі високотехнологічних втручань, бере активну участь у впровадженні сучасних методів діагностики та лікування аритмій, розвитку електрофізіології та кардіостимуляції відповідно до провідних світових стандартів.
Є членом Асоціації фахівців з аритмології та електрофізіології серця, постійним учасником міжнародних науково-практичних конференцій, освітніх програм і професійних тренінгів.
Професійна філософія ґрунтується на поєднанні доказової медицини, сучасних технологій та індивідуального підходу до кожного пацієнта.
Основною метою своєї роботи вважає створення відділення, яке забезпечує найвищий рівень безпеки та ефективності сучасного лікування порушень серцевого ритму в Україні.
З початку повномасштабної війни проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, виконуючи обов’язки військового лікаря та надаючи спеціалізовану медичну допомогу військовослужбовцям. Досвід роботи в умовах воєнного часу став важливою складовою його професійного розвитку, поглибивши навички прийняття клінічних рішень у критичних ситуаціях та організації високоспеціалізованої медичної допомоги.
