12 березня у Львові відбулась надзвичайно важлива та сердечна подія – “Зустрічі людей з пересадженими органами”. Ця подія зібрала всіх людей, які творили нову історію української трансплантології протягом останнього року. 

14-ть із 40-ка пацієнтів, які отримали шанс на життя, змогли відвідати захід та розповісти свої історії. Серед них були і наші  – Козачок Сергій з Донеччини, Віталій Бабак з Одеси і 22річний Василь Худьо зі Львовської області.

Були представники держави, завдяки яким посмертна трансплантація в Україні стала офіційною та має змогу розвиватись цивілізованим шляхом.

На цю зустріч прийшов і львів’янин Любомир, який знайшов в собі сили у мить втрати прийняти важке рішення та віддати органи матері на порятунок 4-х людей. Він почув неймовірно проникливі слова подяки від людей, яких він врятував, та вкотре пересвідчився, що вчинив правильно.

Багато теплих слів казали лікарі, які своїми руками писали цю історію. І говорили вони не стільки як фахівці, а як звичайні люди,  зі своїми емоціями та почуттями. Як зауважив розчулений Борис Михайлович Тодуров – “кардіохірургі теж плачуть”.

І справді, важко бути стриманим, коли бачиш як мрія, до якої ти йшов усе життя – стає реальністю. Борис Михайлович 20 років тому завдяки власному ентузіазму та вірі в свою справу, провів першу трансплантацію в Інституті трансплантології. Потім були довгі 15 років втрат та безнадійності. А минулого року, завдячуючи Олегу Самчуку, директору Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги міста Львова, посмертна трансплантація стала реальністю та набрала за рік неймовірних обертів. Це великий крок уперед та можливість повноцінно, цивілізованим шляхом розвивати трансплантацію в Україні.

Ми дякуємо за «Зустрічі людей з пересадженими органами” організатору та активній громадській діячці Ірині Заславець. Це велика допомога нам, лікарям.

Ми вдячні колегам, які розвивають українську трансплантологію разом.
Ми вдячні державним службовцям, завдяки яким посмертна трансплантація в Україні стала можливою.
Ми вдячні родинам донорів за їм великодушність та мужність.
Ми вдячні пацієнтам за довіру.

Нехай буде життя!